Бонковський Денис Федорович

    Український поет, композитор, перекладач.

 

Народився 16 квітня 1816 р. в містечку Вороновиця (нині смт Вінницького району).

За походженням поляк. В літературних джерелах зустрічаються також транскрипції його прізвища Боньковський, Баньковський,Бончковський та ім’я Діонісій.

Працював тривалий час у державних і судових органах. У 1834—1838 роках служив канцеляристом у Новгород-Волинському земському суді, у 1838 р. – канцеляристом в Радомисльському земському суді. Від 1838 року був секретарем у канцелярії київського цивільного губернатора. У 1850-60-х рр. жив у Бердичеві.

Поклав на музику вірші Т.Шевченка «Нащо мені чорні брови», І. Завадського «Де шлях чорний», К. Думитрашка «Чорнії брови, карії очі» та ін.

Поетичні й музичні твори Бонковського друкувалися в 19—20 століттях в низці видань. Серед них – «Пісні та романси українських поетів» (1956), «Українською музою натхненні» (1971), «Пісні літературного походження» (1978).

Переклав українською з польської мови поему «Пісня про нашу землю» В.Поля (1860), твір «Заверуха. Українська повість» Т.-А.Олізаровського.

Пісні і романси Д.Бонковського входили і входять до репертуару багатьох відомих музичних колективів і виконавців сучасності, серед яких І.Козловський, Б.Гмиря, Д.Гнатюк, К.Огнєвий, О.Петрусенко, А.Солов’яненко, квартет «Явір», хор ім. Г.Вірьовки, ансамбль Російської (Радянської) Арміі ім.Александрова, В.Гришко, К.Цісик, О.Малінін, В.Степова, М.Басков, Я.Євдокимов, брати Томіленки та ін.

Автор дослідження «Про музику народних пісень» (1869), в якій охарактеризував особливості українського музичного фольклору.

Помер біля 1869 р.

В цій будівлі (нині школа №5) у XIX столітті містився Радомисльський земський суд, у якому Денис Бонковський працював канцеляристом.

 

ГАНДЗЯ

 

Оригінальний текст  

      Дениса Бонковського  

 

  Чи є в свiтi молодиця,

  Як та Гандзя бiлолиця?

  Ой скажiте, добpi люди,

  Що зi мною тепеp буде?

 

         Гандзя душка, Гандзя любка,

         Гандзя мила, як голубка,

         Гандзя pибка, Гандзя птичка,

         Гандзя — цяця молодичка!

 

  Гандзю моя, Гандзю мила,

  Чим ти мене напоїла:

  Чи любистком, чи чаpами,

  Чи солодкими словами?

 

          Важка моя, гipка доля,

          Знать, такая божа воля,

          Щоб нiченьки я не спав,

          За тобою пpопадав!

 

  Чи я мало сходив свiту,

  Чи я мало бачив цвiту,

  Чом калина найкpаснiша,

   Чому Гандзя наймилiша?

 

          Як на мене щиpо гляне,

           Сеpце моє, як цвiт, в'яне,

           А як стане щебетати,

           Сам не знаю, що дiяти!

 

  Де ж ти, Гандзю, вpодилася,

  Де ж ти чаpiв навчилася,

  Що як глянеш ти очима,

  То заплачу, як дитина!

 

           Гандзю, сеpце-молодичко,

          Яке ж твоє гаpне личко,

           I губоньки, i оченьки,

           I нiженьки, i pученьки!

 

  Гандзю, котку, не цуpайся

  Та на божу волю здайся,

  Пpигоpнись до сеpця мого

  Та не зважай нi на кого.

 

           Коли ж така твоя воля,

           Лучче ж менi така доля,

           Щоб ти мене не любила,

           Щоб злюбила мя могила!


Звідки родом Гандзя?

Нащо мені чорні брови - Наталія Григор'єва

Чорнії брови, карії очі - Олександр Малінін

Гандзя - Квітка Цісик

Обкладинка  Нью-Йоркського видання початку 20 століття.

 Студія "Радомишль"  Офіційна хроніка  Візитка   Міська круговерть   Голоси нашого міста  Наша спадщина  Радомишль музичний   Вітальня